З історії винаходів та відкриттів

Савчук Варфоломій Степанович

доктор історичних наук, професор


Забутий пріоритет.
Епізод з наукової біографії Івана Пулюя.

Іван Павлович Пулій

Будь-яка людина, що вивчала фізику, знає, що механічний еквівалент теплоти – це кількісна характеристика роботи, яка еквівалентна одиниці кількості теплоти. Історично склалося так, що кількість теплоти вимірювали у калоріях або кілокалоріях. Сучасна фізика використовує в якості вимірювання як кількості теплоти, так і виконаної роботи таку одиницю як джоуль. Але певний час роботу і кількість теплоти вимірювали в різних одиницях. Еквівалентність витраченої теплоти й отриманої роботи встановлювали, використовуючи таку характеристику як механічний еквівалент теплоти, фактично певний коефіцієнт, який дозволяв зіставляти кількість теплоти і роботу.

Тому велике значення мало точне вимірювання механічного еквіваленту теплоти. Використовувалися різні способи для його вимірювання і конструювалися різноманітні прилади. Серед авторів пріоритетних праць з експериментального  встановлення у ХІХ столітті найбільш точних результатів  значення механічного еквіваленту теплоти частіше за все згадуються американський фізик Г. Роуленд та французький інженер Г. Гірн (дивись Гельфер Я. М. История и методология термодинамики и статистической физики. – М.: Высшая школа, 1969). Сучасна фізика оперує, як найточнішим,  таким значенням механічного еквівалента теплоти: 427 кГм/ккал. Результат Г. Роуленда, отриманий у 1879-1880 рр., мав значення 426,2 кГм/ккал. В історико-науковій літературі вказують також на досліди Гірна, який у другій половині 1870-х рр. отримав пристойний результат – 425 кГм/ккал.

Але мало хто знає, що  ще у квітні 1875 р. асистент кафедри морської академії Фіуме (нині м. Рієка у Хорватії) Іван Пулюй виступив з доповіддю про «навчальний апарат для визначення механічного еквівалента теплоти», за допомогою якого у серії дослідів він отримав середнє значення механічного еквівалента теплоти 425, 2 кГм/ккал. Відзначимо, що серед експериментальних результатів були й більш наближені до значення 427 кГм/ккал. Відомий фізик Г. Г. Де Метц у доповіді на фізико-математичній секції Новоросійського товариства природознавців наводив такі результати І. П. Пулюя: 425,2 – 426, 6 кГм/ккал.

Унікальним виявився прилад, сконструйований І. П. Пулюєм для визначення механічного еквіваленту теплоти. У 1878 р. на світовій виставці в Парижі І. П. Пулюй за цей прилад був відзначений срібною медаллю. Отже пріоритети, про які йде мова, мають належати й Івану Павловичу Пулюю, а не тільки згаданим вище Г. Гірну та Г. Роуленду.

Савчук В. С.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *